Поради батькам
В родинах де є першокласник, з першого вересня починається нове життя, навіть якщо до школи іде друга або третя дитина. Від першого року навчання багато чого залежить, і треба зробити все від нас залежне, щоб цей рік став добрим стартом для подальшого навчання! Це велика радість і разом с цим велика відповідальність – бути батьками першокласника. Як допомогти маленькому учню, не виконувати за нього всю роботу, а допомогти? В перші дні ваша увага дуже важливі для дитини.
-
Намагайтеся проводжати та зустрічати дитину із школи, навіть якщо школа знаходиться біля дому.
-
По дорозі із школи поспостерігайте зо навколишнім середовищем, порадійте сонечку, порахуйте пташок, або прочитайте вивіску на магазині.
-
Після уроків уважно слухайте все, що розповідає ваша дитина: все важливо, дрібниць нема! Коли з’являться оцінки, намагайтеся уникати питання: «Яку оцінку ти отримав?» Краще: «Що нового та цікавого ти дізнався?», «Чим займався сьогодні?».
-
Ні в якому разі не обговорюйте вчителя в присутності дитини. Для першокласників перший вчитель – дуже авторитетна людина, і ваша негативна оцінка не змінить вчителя, а нашкодять вашій дитині.
-
Важливий показник адаптації першокласника – настрій, з яким він йде до школи. Якщо є радістю та бажанням - добре, все йде в правильному напрямку. Якщо з’являється не бажання, стало чути: «Не хочу », виясніть причину та змініть ситуацію, це тривожний сигнал як для батьків так і для вчителя.
Всім хочеться щоб дитина вчилася в найкращій школі та мала достатні знання. Не секрет, що батьки іноді намагаються реалізувати свої амбіції через дітей. Завищені вимоги заважають першокласнику, вони позбавляють його упевненості в собі, погано впливають на розвиток і здоров’я. Вам доведеться самостійно шукати межу можливостей школяра. Не треба налаштовувати дитину тільки на успіх в навчанні, не треба лякати страшними наслідками, як що щось не виходить. Якщо дитина слабка, або дуже емоціональна, не поспішайте в цей навчальний рік записати її до кружка або секції, краще відкласти на наступний рік. Своїми сумнівами поділиться з вчителем та шкільним психологом, не поспішайте одразу прийняти рішення. Порівнюйте бажання «дати дитині все» з його можливостями та особливостями, пам’ятайте, що мати віру в дитину – це прийняти її такою якою вона є!
